Нержавіючий прокат
Нержавіюча сталь (корозійно-стійкі сталі, в простолюдді «нержавійка») — легована сталь, стійка до корозії в атмосфері і агресивних середовищах.
У 1913 році Гаррі Бреарлі, експериментував з різними видами і властивостями сплавів, виявив здатність сталі з високим вмістом хрому чинити опір кислотної корозії. Нержавіючі сталі ділять на три групи:
- Коррозионностойкие стали — от них требуется стойкость к коррозии в несложных промышленных и бытовых условиях (из них можно изготавливать детали оборудования для нефтегазовой, легкой, машиностроительной промышленности, хирургические инструменты, бытовую нержавеющую посуду и тару).
- Жаростойкие стали — от них требуется жаростойкость — то есть стойкость к коррозии при высоких температурах в сильно агрессивных средах (напр. на химических заводах).
- Жаропрочные стали — от них требуется жаропрочность — то есть хорошая механическая прочность при высоких температурах.
Нержавіючу сталь використовують у всіх сферах діяльності людини, починаючи від важкого машинобудування, закінчуючи електронікою і точної механікою. Найбільш більше застосування вона знайшла в:
• Будівництві та архітектурі
• Харчової промисловості
• Побутових приладах
• Хімічної та нафтохімічної промисловості
• Целюлозно-паперовому виробництві
• Електроенергетиці
• Охорони навколишнього середовища
• Транспортному машинобудуванні
